Діти — наше майбуття
Дивлюсь на діток — серденько радіє,
Такі красиві, гарні всі такі.
А значить, люди, є у нас надія,
Хоч і дороги наші непрості,
Але все буде добре, я це знаю,
Бо діти мудрі — наше майбуття.
І я їх всіх до серця пригортаю,
Бо ж наші діти — це і є життя!
Для них ми неба можем прихилити,
Для них ми зробимо на світі все!
Бо ми дітей уміємо любити,
І хай там час нас крутить і несе,
А ми у дітях лишимо найкраще,
І найцінніше, що у всіх нас є.
Їх ми не кинемо напризволяще,
Передамо найкраще їм своє,
Що є в народу: добрість і звитягу,
Любов і волю, щирості слова,
Гостинність, мудрість, силу і відвагу,
І гострий розум, доблесні діла,
І прагнення до знань, нам притаманне,
Допитливість, що в українців є.
І ставлення до всіх своє гуманне,
Й місця, де журавель водичку п’є.
І рідну мову нашу калинову,
Казки і думи, жарти і пісні.
І нашу чисту душу світанкову,
І наші мрії світлі і ясні…
Надія Красоткіна
І кольорами зайнялася,
Немов місточок чарівний,
Казковий, гарний і живий.
А кольорів в веселки сім —
На радість вистачить усім!
Немає коментарів:
Дописати коментар